riweth
Это - не шило. Это внутренний стержень.

Ми росли без мереж. Притулялись до скла носами,

Поки сніг за вікном не зливався у білу сутінь.

Тільки літній світанок, налитий у вікна, жеврів.

Так викохували героїв і людожерів.


Ті і інші хворіли, у школі були відсутні,

Час від часу це навіть діти були ті самі.

Весняний ошалілий вітер тріпав каштани,

Весняні ошалілі пари шукали миті,

І ніхто нам іще траєкторії не накреслив.

Та у світі, якщо не бокс, панував армрестлінг,

І ті самі були уславлені і убиті.

Я смішила богів, плануючи, ким я стану.

І тепер, мій коханий світе, солодкий світе,

Ті шибки, до яких тулилися ми, розбито,

Ті дороги, якими снили ми, розвезло.

Ми герої, і людожери, і біле тло…


Фото MysticArtDesign