riweth
Это - не шило. Это внутренний стержень.

Що робити зі снігом, із тугою злою, зимовою?

На світанку холодному, де крижане – обпікає…

Уві сні говорю я до неба ацтекською мовою,

А воно моє серце бере крижаними руками.

Ці гортанні пісні посічуть мою душу знекровлену,

Щоб пили її боги з чужинськими злими найменнями,

Чорнокосі, самотні, із білими-білими скронями,

У подертому одязі, із золотими знаменами.

Я тоді прокидаюсь навзнак – наче знята з жертовника.

Тих, кого той кошмар пожалів – залишив непритомними.

І в порожніх судинах – слова.

Я жива, не жива…

Хто почув мене? Хто мене…