riweth
Это - не шило. Это внутренний стержень.

Йшла непевно, тремтіла, мов ранок,

Хворий підліток, пташка-підранок…

Увійшов він за нею – такою –

Із вітальні до передпокою.

Виклав пляшку і витягнув корок

І дивився на неї, як ворог,

На подушку диванну строкату

І як тіні затоплюють хату.

Люди йшли під балконом, і кожний

Був утомлений, злий і тривожний.

«З тим флейтистом лишили ми Гаммельн –

І зустрілися знов – ворогами.

Мій коханий, лихий, осоружний,

Мій заклятий і проклятий друже».

І пили, і лишались тверезі.

Під балконом тремтіли берези.

А весна забарилась на сході,

А чужі піднімались по сходах.

Вічні діти померлого краю,

Що вас вічно зсередини крає?

Ви лишаєте дім, наче табір,

Тільки дим до небес відлітає.