riweth
Это - не шило. Это внутренний стержень.

Вона відчиняє двері, бо вже пора.

У темряві стіл, і на ньому – дванадцять страв,

І в дім її вітер входить, неначе гість,

Несе свої співи, звістки, дороги, злість.


Він перший у неї, він серце у неї вкрав.

А другий її – туман у сирім яру,

І пальці холодні за лікоть її беруть.

«Сідай, наречена мила, готуй чарки».

Міцні його руки, погляд його важкий,

І сокіл примарний з ним, і в затоці – струг.

А третій на цю вечерю уже не встиг.

З якихось причин поважних, але простих.

Морочив туман, а вітер його штовхав.

Не встигне сьогодні випити з келиха,

Вже інший би зовсім здався, та він – не з тих.

Співає вона, ворожить вона, пряде,

І сонце смішне народжується, руде…


Фото Надія Каламєєць