Сонце розпеченим краєм торкає ніч
І викресає зорі з його боків..
Всі, кому доля нині прошепче «ні»,
Всі, хто загубить сон у країні снів,
Душі легкі…
Над очеретом лине туман, туман.
Чи у цієї ночі скарбів нема?
Чи попливе, чи надто важка печаль,
Хоч ти її трояндами уквітчай?
Майже уже достиг золотий вогонь,
Літо вночі зірве соковитий плід.
Прийде твоє кохання – впусти його,
Піде від тебе хтось – відпусти його
Йти по землі.
Чи мою долю-долю не хвилі тчуть,
Чи мою тиху пісню цей світ почув?
Річка тече і квіти гойда… Гайда!
Всі я знайду скарби – і усі віддам…
Фото David Mark