Окей. Дирижаблі в небі, в душі – стімпанк,
годинники із великими коліщатами.
Танцює над містом сніг – чудернацькі па.
В порожньому парку – кинутий водоспад.
А доля сліпа,
і хто тебе захищатиме?
Ніхто не зупинить цей невблаганний день,
ніхто не замінить віскі і бортмеханіка.
Ти скажеш собі, що ніколи не знав людей.
Що врешті як сніг прийшов, так собі піде.
Одна із ідей,
від яких ущухає паніка.
Диспетчер змінити розклад іще не встиг,
із Глазґо до Едінбурга попутний вітер.
В найближчому пабі пабмен стільниці витер.
Присядь на дорогу.
Мері купує квіти.
Ірен у мансарді палить твої листи.
Яскраві чужі жінки дістають мундштуки.
Підкурюють. Стоп. Змінімо оці лаштунки.
Це знов – небеса і ти. Небеса і ти.
А інше – то тільки різні яскраві штуки,
мости, пароплави, потяги і кити…
Фото HendoBe