Онлайн

четверг, 24 июля 2014

16:20

riweth

Это - не шило. Это внутренний стержень.

Був простий, як старе кресало, як та зима,
як оцей кашкет.
Він казав, хто не йде на ризик — живе дарма,
а на світі багато прекрасного вже нема,
і що є - гірке.
О я був захоплений, я його поважав,
я світився ним.
Він шикарно лаявся, мав при собі ножа,
майже кожного разу чимось мене вражав,
аж допоки зник.
Я не знаю, чи захід сонця тоді кровив,
та була війна.
Він стріляв, закривав собою, копав рови.
Він загинув і став — статистика для новин,
що летить у нас.
Проклятущі мережі доносять у літній день
новину, де його нема, із його “ніде”.
І дивлюсь я, не дуже притомний, у кпк
І краса гірка.
Google

@темы: стихи